П'ю каву зранку та спілкуюся з тобою
У соцмережі, не виходячи за межі,
А подумки у хмарах десь гуляю
І уявляю як тебе кохаю.
Ось я підхожу, ось беру за руки,
Дивлюсь на них і очі піднімаю,
Губами губ твоїх палких шукаю
І все. Про все на світі забуваю,
В якімсь солодкім мареві літаю,
Тебе одну всім тілом відчуваю...
Та раптом пропадають інтернету межі
І ми спілкуємся уже не в соцмережі,
А наяву. Спочатку кави чашка,
Рук ніжний дотик і ... "Привіт Наташка"...
Так де ж ми справжні,
А де живем в уяві?
Ніхто не знає. І не треба,
Краще вип'єм за комп'ютером по каві!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394471
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.01.2013
автор: Samkovitch