Я знов на березі Дніпра,
Вода загоює всі рани,
Легенька хвиля - як сестра,
Він кличе мене - воїн старий.
До мене лагідно співа,
Затока, наче дім мій рідний.
Я чую почуттів слова,
Міцно стою, бо того гідний.
Лиш тут віддатись можу долі,
Яку писали у віках.
В часописі меча та крові.
Сторінки, що в моїх очах.
Нам доля каже - час іти,
За вітром слід, на поклик сонця.
Я озернувся, щоб на мить,
Лише на мить забилось серце.
За все, що рідне й дороге
Карпат красу та степу співи.
Шикуймось враз, наш час прийде,
Світанок близько Україно!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394443
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.01.2013
автор: Антон Вальянос