Скаженіє вітер в чистім полі,
Пролітають весни та літа.
Все чекаєш кращої ти долі
А навкруг, лиш сум та німота.
Ти немов тополя окрай поля,
Взимку, в весну, влітку, восени.
Скривдила нізащо тебе доля,
Обійшли увагою сини.
А тепер одна, в холодній хаті…
Дощ дрібний у вікна шелестить.
Бо забули діти рідну матір…
Та нехай зате, їм Бог простить.
А твоє життя – широке поле,
Стільки пережито різних лих…
Просиш - обдаруй щаслива доле
Немічних, убогих та малих.
Губить лист зажурена тополя,
Осипає, мов калина цвіт.
І летить твоя «щаслива» доля,
Ген за журавлиним клином вслід.
СІКалин.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394327
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.01.2013
автор: Сідий