Ми носії небесного вогню
(до Дня соборності України)
Гей! Серценосці, де ви?!
Ви, носії небесного вогню!
Чому ж забули Життя-древо,
долаючи Землі стерню?
Згадай ж у піднесенні духу
й вогонь свій роздмухай,
бо кожному треба
полинути серцем до Неба!
Негоже ділити примари,
простувати негоже внікуди
лиш темряві вигідні чвари,
бо зброя її словоблуди.
Пізнай своє серце, пізнай свій дух,
до Неба скеруй свого серця рух,
бо кожному треба
полинути серцем до Неба!
Знай, Україна – то струна
в гармонії космічного акорду,
від давнього Дажбога й Перуна
й до другого Христа Приходу.
В приціл потиличний кати,
холодним блиском ока злого,
безсилі бачити-знайти
народу Душу й Шлях-дорогу.
Ми носії небесного вогню!
Хто з серцем? Тому треба,
долаючи Землі стерню,
з’єднати ним Україну і Небо!
22 січня 2001
*Виокремлено зі збірки "Легенди..." для зручності читачів
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394309
Рубрика: Вірші до Свят
дата надходження 21.01.2013
автор: GreViZ