Гірку образу буду довго пам’ятати
Ти знаєш, не навчилася прощати
І час не вилікує рани
Хіба що серце битись перестане
Колись бала я кам’яна
Та проломилася стіна
Згоріло серце від незнання
Нема надії, лиш поневіряння
Слова прості, пусті зізнання
Холодне серце болісно щемить
Де віднайти гармонію на мить
Чим рани від минулого латати
Я хочу в тебе запитати
Ти так словами гарно грав
Ти так багато обіцяв
Та ніч минула й сонце посміхнулось
Що втілити в життя не довелося
І голос твій я чую й досі
Під зоряним покровом ночі
Ми познайомились, зустрілись очі
Та згодом небо посіріло
І ясні зорі помарніли
Зірвався вітер, непогода
Ти пам’ятаєш цю пригоду
Так небо болісно кричало
Дощем холодним обіймало
В сірий туман закуталась земля
З тобою я та не твоя
Ми зовсім різні не знайомі люди
А ти прийшов й підеш в нікуди
Я присмак болю буду довго відчувати
Минає час, та я не знаю, що таке прощати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394271
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.01.2013
автор: Новак Анна