холоне повітря, що випускають легені.
тиша нестерпна. втомилась мовчати.
я лізу від тиші на мовчазну стелю,
я хочу з надривом у простір кричати.
не купуй моїх збірок. не читай моїх слів.
краще, забувай остаточно.
в мені кладовище розтрачених снів,
і я б там лягла з цим світом охоче.
закутатись в ковдру. чай пити гарячий.
дивитись ці нісенітниці на екрані.
не для мене цей вимір. натхнення дай,
трішечки натхнення, можна словами.
заламувати руки собі, рясні болі і спазми
десь в глибині, на дні майбуття.
омивати щоки сльозами так рясно,
наче не знала вічності, не знала життя.
видихаю повітря. з киснем киснем ділюся.
мені не шкода. тлію. заради чого?
я ж бо не небу...я музі молюся...
вона мені більша від неба потреба.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394198
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.01.2013
автор: Yulia Bits