Усі автобуси і поїзди,
Що прибувають на вокзал.
Несуть бажання утекти
Й забути цей буденний шал.
XXX
Протяжні ниті й павутиння колій
Немов затягують у рай.
Ти не пізнав ще вічний спокій,
Тому летиш на сáмий край.
XXX
Ці поїздú – частина світу,
У них живе своє життя.
Ти поринаєш із думками
У фарби світу, та буття.
XXX
Летиш, зникаєш в почуттях,
Не віриш, що це дійсно рай,
Та сонце сяє у очах
І повертає в рідний край.
XXX
Слова пливуть неначе пісня,
Ти їдеш в даль, куди не знаєш
Та наче серцем відчуваєш,
Що не забудеш це опісля.
16.11.2012р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394118
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.01.2013
автор: Володимир Біленький