Мене розчарував твій душевний вогонь.
Він ледь-ледь, бідненький, тліє.
Вбитий холоднокровністю долонь
Він про почуття високі мріє.
Ти – зломаний, побитий, нещасний.
Над тобою познущалося існування.
Але погляд твій – блакитний, ясний
Має припинити всі твої скитання.
Дорогий мій, тобі варто любити!
Пити зелений чай замість кави.
Досить долю падлючу корити –
Не шукай земної, тлінної слави!
Ти придбай собі пухнасті крила!
Заплати своєю щирою душею.
Дума твоя – з дитинства довгокрила,
Тобі для щастя бракує жити НЕЮ.
Я вірю – ти в цьому не прогадаєш!
Ти знайдеш свою милу янголи цю.
Коли ти в метро на інших поглядаєш,
То шукаєш одну-єдину яснолицю.
І твій вогонь її вже зачекався.
Йому набридло нудьгувати в самоті.
Він сотні раз на тебе ображався,
Хотілося йому кохання у житті.
А и знайдеш її. І він колись знайде.
І стануть світлими мороку бажання
Коли кохана тебе вночі обійме
І подарує своє палке кохання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393864
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.01.2013
автор: Марфа Баль