- ти своїми віршами наче дійсно поколюєш мене зсередини....
- якщо від того біль, то нема приводу мені тішитись, а якщо ж це занурення таке абсолютне - то я втішена
- останній - то біль занурення... або занурення в біль
я бачив тебе у погляді того манекену,
що стояв втомлений
у вітрині старої крамнички,
на розі
38 градусу.
його серце вростало
нитками
у картон,
спазмуючи твої скроні,
він скаржився на спітнілі долоні
і білу музику
ножиць.
його целофанова вічність
сніжилась якимись поручнями,
які ти так вперто
палила на шкірі,
округлювала свої
квадратові нулі
і сиділа на териконах
пологів
чи може порогів
до семимісячної дитини,
якої, на жаль,
не втримаєш.
і нащо ти так із тим манекеном?
йому ще вертати додому.
було вже блукати палатами
і посміхатись нікому.
я ж відпустив твою страту
і втрату підлив водою,
вийди з його орбіти
на нього чекають…
її ненароджені діти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393807
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.01.2013
автор: Нова Планета