З тобою ми, моя любов, такі подібні,
Як ти мені, так я тобі, завжди потрібні.
Візьми мене, прошу тебе, в свої обійми
І почуття, зі свого серця, мені вийми...
З тобою ми, моя любов, сміємось й плачем,
Для мене ти, як я тобі, багато значим.
Я пригорнусь, моя любов, до тебе ніжно,
З тобою в вальсі закружляю білосніжнім.
З тобою я, моя любов, у тихий вечір...
Торкне легесенько, рука за мої плечі.
І те тепло, що з глибини до мене лине,
Я віддаватиму, любове, щохвилини...
З тобою ми, моя любов, посеред ночі,
Так часто плачемо удвох і тремо очі.
Такі гіркі, солоні сльози і пекучі,
А за вікном шумлять, шумлять вітри могучі...
Моя любове, я любить не перестану,
Минуть роки і час залічить наші рани.
Полине музика так ніжно і чарівно,
Ковток повітря ми вдихати будем вільно.
І на світанку, нас з тобою хтось розбудить,
І ніжно, ніжно прошепоче, що так любить...
Я покладу свої долоні в твої руки,
У нас не буде ні печалі, ні розлуки...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393786
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.01.2013
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)