В перший день свого затхнулого
оніміння
Я викидав зірки на звалище
зі сміттєпроводів
у відкритий космос
старі молочарі
молотили світанки
й з’являлась роса
на губах жінко-метеликів
моя тінь сховалась у землянці
з відбійним молотком,
схованка передтрупів дозованості
відкривалась й відкривала ножем
простуджене горло,
наче консерви
вдача була відбита
відбійним молотком,
до поки на іншій
стороні сонця
сідав жінко-метелик
на салатово-помаранчевий
гарнізон аеродромів,
викликаючи у моїй позасвідомості
вибух всіх підшлункових залоз
Всесвіту
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393768
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 19.01.2013
автор: ImmortalPsycho