Чого, коли лягає сонце спати
Душа скидає з себе свої лати
І тихо-тихо зовсім не мовчить?
(І тихо-тихо зорі собі снить...)
Чого, на що іще заплющено чекати
Без поруху? Живим не можна спати.
Як час, немов вино із рож.
(Як час, немов премудрий дож...)
18 січня 2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393652
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.01.2013
автор: Люба Скоробогата