Яке коротке це життя,
Хоч кажеться – настільки довге.
Луна років повільно мовкне,
А дні, як скошені літа.
Як швидко плине ця любов,
Хоча була немов до сказу.
Та згасла тихо, не відразу,
Без заперечень і промов.
Який нещадний плин подій,
Що все міняє і ламає.
До змін так швидко ми звикаєм,
Що залишаємось без мрій.
Як гасяться бажань світи:
Спочатку все і щоб одразу,
А потім менше і відраза –
Лише від сонця відійди.
Як затуманена мета –
І ось, нарешті, стало світло.
Та в‘яне те, що буйно квітло,
Бо йдуть до фінішу літа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393602
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 18.01.2013
автор: Мірошник Володимир