Мій мозок (без шансів) - вже ватяний,
І нерви конкретно підірвані...
Товариші "прєподаватєлі",
Безжально не кидайте в прірву нас!
Ви стали (без сумніву!) катами,
П"ять років - "відсидка" солідна то.
І знов "першакам", по накатаній,
Ваш прапор "лікбезу" вже піднято.
Та краще б карали ви різками,
І звали нас пустоголовими.
Знущаєтєсь гарно над мізками,
Знання прикувавши оковами.
Багато вже нас запроторено
В концтабори знань...Це трагедія!
Запущено в голову корені,
І скромна приманка - стипендія.
Та скільки не знали би горя ми, -
Озброємось боєкомплектами
З надійними, свіжими "шпорами",
Тоді поб"ємось інтелектами!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393575
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.01.2013
автор: Олександр Обрій