Вона так звикла все прощати,
Прощати все без зайвих слів.
У світі власних мрій блукати,
За кожним словом ховати гнів.
Немає вже тих радісних моментів
І серця промінь вже не гріє,
Немає жодних аргументів
Про смуток, той, що тихо мліє.
Та вже немає сил терпіти
Нестерпний біль у серці тому,
Немає сил вже відлетіти,
Покинути життєву втому...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393469
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.01.2013
автор: toma