Життя моє наповнене думками…
Рихтує нерви час, втікає вдаль,
Вже стільки літ, як я пішов від мами,
Бринить сльоза і огорта печаль.
Чому важке дитинство теж хороше?
Чому, коли ростеш не вистачає слів?
Чому, коли посада - маєш гроші,
Жалкуєш, що цінити не умів?
Тих днів і радості із босими ногами,
Той хліб, що колись заєць дарував,
Ясно сіяло небо, що над нами,
В чоло часами тато цілував.
А зорі в небі, мов малі сльозинки,
Летять у простір, наче на щоку,
І як шкода, що двічі не ступити,
У тому ж місці, в ту саму ріку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393458
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.01.2013
автор: Віталій Назарук