Замовкло плесо, Місяць ліг до сну,
Лиш хвилі ряску гонять в береги,
Лепеха закохавшись у весну,
Розвіює затишок навкруги.
Ударив карп хвостом по мілині,
Побігли хвилі широко по плесі
І струни серця, кожна по струні,
Мелодію душі у даль понесли.
А плесо сяє, мерехтить зоря,
Очерети шумлять, розквітли луки,
Стрічає Сонце матінка Земля,
Ховає ніч, неначе чорні муки.
Плесо не спить, а зорі угорі,
Співають пісню, наче колискову,
І кланяється ранок тій зорі,
З якою встиг знайти він спільну мову.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393439
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.01.2013
автор: Віталій Назарук