Холодні очі, заметілі,
Скували серце юнаку.
Сніжинки впали сніжно - білі
І поселили самоту...
А десь в засніженій хатині,
Серед холодної зими.
Жила дівчина, очі сині,
Такі самотні і сумні.
Під Новий рік зимова казка,
До юнака сама прийшла.
Ну ось тобі любові ласка,
З тобою завжди щоб жила!!!
Дала вона клубок чарівний,
Щоб стежку він йому знайшов.
Бо там живе його царівна,
Послухав... взяв клубок... пішов.
Серед засніженого лісу,
Він пісню лагідну почув.
Зими розсунулась завіса,
Здолав без ліку кучугур...
І лише погляд очі-в-очі,
Зігрів холоднії серця.
Їм малувато бУло ночі,
Щоб зрозуміти до кінця...
Та не біда... Сказала казка,
Бо головне уже збулось.
Чарівника, злетіла маска,
Теплом кохання розлилось.
І поєдналися навіки,
Такі закохані серця.
Пішли обоє в світ великий,
За руки взявшись, до кінця...
Тепер в серцях живе кохання,
Приходить казка кожен рік.
Дитячий сміх і щебетання,
Продовжить довгий, довгий вік...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393316
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.01.2013
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)