О чаша ніжна, кришталева,
Ти усміх сонця на столі.
В тобі налита кров рожева
З тривожним присмаком століть.
В тобі і заздрощі і муки,
Шукання Бога і добра.
Мені тебе не взяти в руки,
Бо ще не надійшла пора.
О що чекати ще від тебе?
Яких стривожених новин?
А кров уже стікає ледве,
А я ще не безмежжя син.
Що ще лишилося зробити?
Я пропадаю мов у сні.
І як тебе іще долити,
Що би повірили мені?
Уже і ранок наступає,
Я наче морок розтаю.
А серце скривджене ридає,
Що я ще й досі не в раю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393214
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 17.01.2013
автор: Мірошник Володимир