Ми будемо колись старими,
Посивіють наші скроні,
Висохнуть очі, стануть пустими
І загрубіють раптово долоні.
Пообпікають нам спогади пам’ять
І ми втиратимемо сльози,
Старече серце давлять-крають
Далеко не втішні прогнози.
Ти станеш старим, милим дідом,
Кахикатимеш кожен ранок,
А я ходитиму лиш слідом
І готуватиму сніданок.
Я відведу тебе в лікарню
І в черзі буду воювати,
Хай кажуть «не кричи, бабуню»,
А я хотіла на те чхати.
Ми підемо разом до магазину
І купимо маленький буханець,
Прогодувати щоб свою родину,
Складемо решту в спільний гаманець.
І проминуть роки, а ми с тобою разом
Йдемо малих онуків колихати,
І зморшки хай з’явились з часом,
Та головне у нашій старості – кохати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393192
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.01.2013
автор: Яна Янчік