Все таке похмуре навколо.
Нічого не видно
І серце давно охололо,
А люди сміються єхидно,
Сміються й незнають усього,
Незнають мене та сміються.
Коли б душа вже посміялась,
Весь біль у яму закопала,
Та ні! Вона боялась.
І в горі людському потопала.
Усі казки про рай забула,
Про радість, щастя без жаллю,
Гидке повітря знов вдихнула
І вже залишилась сама в бою...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393154
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.01.2013
автор: toma