Теща допекла Степану.
То не так дивився.
То мов нездар уклав раму,
Як свиня напився.
Серце зятеве образа
Взяла у лещата.
Хоч мовчав Степан щоразу,
Як кричала мати.
Але випала нагода
Тещі відімстити.
День народження надходить
Її. Щось купити
Треба. До травм-пункту радо
Степан вирушає.
В кабінет вповзає гадом,
Мову починає:
- Не втраплять до вас, Бог дав би.
Та щось Вас спитаю.
Від яких предметів травми
У жінок бувають?
- Від яких? - очі припухлі
Лікар звів угору.
- Жінки падають, як туфлі
Носять на підборах..
- Досить, слів не треба решти.
Піду я додому.
Жінці скажу, нехай мешти
Носить на низькому.
Вискочив, немов пружина.
В магазин дістався.
Туфлі, наче одержимий,
Вибирати взявся.
Знайшов. Каблучок тоненький,
На клею, не литий.
Нехай спробує, рідненька,
У них походити.
Як побачила дарунок
Теща, застрибала.
Вмить послала поцілунок,
Чай приготувала.
Туфлі нові начепила,
Чай понесла зятю.
Як до столу підходила,
Впала, мов підтята.
Чашка зятеві на руку...
Попікся, підскочив.
Тут ще й тещина перука
Просто в самі очі.
Встала мати. Їй нічого…
Лиш каблук зламався.
А зять до хірурга свого
У травм-пункт подався.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393113
Рубрика: Гумореска
дата надходження 17.01.2013
автор: Крилата (Любов Пікас)