[img]http://cs406417.userapi.com/v406417008/40f9/F9slRkvEF6c.jpg[/img]
Ти не любиш мене.
Я не люблю тебе.
Тільки знову здається ми в фальші.
Рік за роком іде,
а я знаю одне,
Що любов просто так не минеться.
Ти уже не одна,
але часто сумна,
Хоч смієшся на людях щоденно.
Уникаєш мене,
та і я тебе теж -
Боїмося зустрітись напевно.
А я втратив тебе,
хоч любив над усе,
І я знаю – любила не менше.
Тільки де та любов,
що була ніби сон,
Як дві краплі ранкового сонця.
Не змогли вберегти,
ці дві краплі води,
Що злилися колись випадково.
І збагнув лиш тепер –
(дощ так рясно іде)
Їх мільйони цих крапель навколо.
Пощастило обом.
Та не йшли напролом,
І ми здались так легко без бою.
Обійшли всі шляхи,
що тернисті були,
І знайшли, ніби кращу дорогу.
А на мОїх очах,
як у твОїх думках,
Тане сніг випадково в морози,
Я б повірити зміг,
але ж тане не сніг –
Це кохання прощається з нами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393090
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.01.2013
автор: Салтан Николай