Теплий метал
Я стомився
Рейсами шпал
Тиснуть обличчя
Час накрапає
Подіями в очі
День не минає
А тільки для ночі
Він віддає
Свою плоть і душу
Хто й ким ви є
Питатись не мушу
Крокую бордюрами
І мозок зкипа
В хребет арматурами
Джерельна вона
Не вже догнивати
Золою розмоклою
Солодкої вати
В неволі й без спокою ?
Утіш мене ліс
Надії дай небо
Я ж душу приніс
До вас . Чи даремно ?
Погляньте ласкаво
Немов на дитину
Й веліть догоріти
Чи ж жити щасливо
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393078
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.01.2013
автор: Андре Ільєн*