Неначе вперше…

Тебе  тримаючи  за  руку,
Я  йду  з  думками  в  голові.
Як  добре,  що  нема  розлуки,
Що  очі  бачу  не  сумні.

Течуть  струмки  з  горбка  під  ноги,
А  під  ногами  тане  сніг.
Стелила  доля  нам  дороги,
Щоб  перейти  їх  легко  зміг.

І  серце  стукає  тихенько,
Десь  линуть  звуки  чарівні.
Немов  співає  соловейко,
Несе  щасливі  мені  дні...

Мабуть  на  те  Господня  воля,
Щоб  поєднати,  знову,  нас.
Нехай  не  рветься  більше  доля,
А  буде,  як  -  покаже  час...

Спокійно  так,  неначе  вперше,
З  тобою,  знов,  зустрілись  ми.
Нам  принесе  весняний  вершник,
Чарівні  подихи  весни.

І  буде  сонце  нам  світити,
І  небо  буде  голубе.
І  будуть  розквітати  квіти,
Від  того,  що  ЛЮБЛЮ  тебе...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393011
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.01.2013
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)