Минають дні, години та секунди,
коли не знаєш, що для тебе головне,
коли ненавидиш ти сірі будні
і мрієш про яскраве щось й нове.
І от занурюєшся з головою
в такий чудовий, незбагненний світ,
де можеш бути ти такою,
якою марила з маленьких літ.
А потім все закінчиться раптово,
як, власне, це ставалося завжди.
І житися не буде вже чудово,
і посмішок від тебе вже не жди...
Не буде вже не спокою, не тиші
й осінній вітер візьме за живе.
Не ризикуй, якщо не маєш ниші,
в якій твоя душа спокійно заживе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392947
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.01.2013
автор: Jugo