Не іде Степан до шинку
У робочі днини –
М'ясо продає на ринку.
Але вихідними
Радо ходить він до бару,
Щоби відпочити,
Поспівати під гітару,
Горло промочити.
Як фортуна, то й дівчисько
Приведе до хати,
Щоб розгледіть його зблизька,
Файно покохати.
Може, то і не разочок
Потішить собою,
А прийде такий часочок,
Що стане жоною.
Ось субота. Поголився
Стефко, в джинси вбрався,
Та й до бару поспішився,
Вбіг і привітався
Із барменом, узяв соку,
Кави філіжанку.
Дивиться, дівча нівроку
Воду п’є із склянки.
До бармена:
- П’ятдесят грам
Віскі принесіте.
Той приніс.
- Вам, дамо! Прошу!
Губки помочіте!
Випила вона охоче.
- Ну, тепер до мене?
- Що ви? Не така я, хлопче!
- Ще 100 грам , бармене!
Влив. Підніс дівчиську, взяла,
Випила з розгону.
- Ну, тепер уже моя ви?
Підемо додому?
- Ні. Таки я не путана!
І не продаюся!
Тут до нашого Івана
Підійшла Ганнуся –
Ніс, як гуля, губи сині,
Чорні криві зуби.
- Я піду з тобою нині,
Лиш одягну шубу.
- Ти?
І дух пішов зі штанів,
Випрямились вени.
- Ну, тоді іще 100 грамів!
Але вже для мене!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392822
Рубрика: Гумореска
дата надходження 16.01.2013
автор: Крилата (Любов Пікас)