Бурулі падають обережно

Бурулі  падають  обережно,  
Хвилюватися  з  цього  зайве.
Бо  небо,  майже  безмежне,
Життя,  майже  останнє.

І  сонце  сяє  мов  хворе,
Як  пляма  світу  сумнівна.
А  я  поїду  на  море,
І  встигну,  мабуть,  до  півдня.

Бурулі  падають  обережно
Дивись  під  ноги,  не  дивись  вгору,
Ступаючи  цією  стежкою,  
Не  зважаючи  з  дому  йдеш,  чи  до  дому.

Не  зважаючи  на  об’яви,
На  оголошення  у  місті.
Бурулі  падають  обережно,
Бурулі  падають  звідси.

Я  вже  перейшла  світлофори,
Перебігла  всі  місця  з  застереженням.
Пререстибнула  снігові  прірви,  льодові  гори,
Проїхала  знаки  з  обмеженням.  

Вже  майже  прожила  зиму,
З  повним  вікном  холоду.
З  білими  брудними  стінами,
З  асфальтованими  тротуарами  солоними.

Мені  не  треба  пояснювати
Закони  тяжіння  або  кохання.
Бурулі  падають  постійно
Тримай  мене  міцно,  як  востаннє.

Коли  ти  мене  так  тримаєш  
І  шепочеш  мені  вірші,
Мені  байдуже,  чи  бурулі  падають,  
Мені  байдуже,  чи  вони  вбивці.  

Що  поробиш,  яв  від  тепла
Дах  ридає  бурулями  скляними
Я  без  тебе  тану  і  зриваюсь  з  даху  або  з  вікна
А  ти,  навіть,  не  читаєш  об’яви…

15,01,2013
́́

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392716
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.01.2013
автор: Елена Князева