Колисала мати сина,
цілувала ясні очі,
пригортала до грудини,
щоб ніхто їх не зурочив
Примовляла:"Люляй, сину,
спи, маленьке ангелятко...
Не залишу, не покину
я мале своє дитятко!"
Вишивала мати сину
сорочину білосніжну.
Шила долю синьо-синьо,
цілувала ніжно-ніжно
Проводжала мати сина,
пестила густа волосся
і молилась без упину,
щоб в житті йому велося
Виглядала мати сина
у віконце рік за роком,
щоб знайому сорочину
не минути ненароком
Дочекалась мати сина...
Він прийшов одного разу...
Мов заснула в домовині...
і ні жалю ... ні образи...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392663
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.01.2013
автор: Хлопан Володимир (slon)