Собі...
Як не терзала Доля,
Як не знущавсь лихий,
Віщуючи неволю,
Та я іще живий.
Живий і буду жити,
Бо я іще люблю,
Як колоситься жито,
УкрАїну мою.
Люблю я рано встати,
Зустріть в росі зорю
І сонце привітати,
Бо я іще горю!
О злії лиходії,
Радіти вам не час –
Не вичерпав надії,
Що я здолаю вас!..
А Доля все нуртує
І в'ється круг чола.
І гострить зуб не всує:
Їй жертва ще мала!
О Доле-ворожбите,
Не вийся по мені:
Ти можеш мене вбити,
Але зламати – ні!
28.10.2000
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392655
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.01.2013
автор: Олекса Удайко