Зима не йде, зима чекає,
Чого? – не відаю, не знаю,
Бо й досі пада сніг.
Зима із льодом: сніжна, біла,
Вона давно всім надоїла
Із-за слизьких доріг.
Вона холодна, без перерви,
Чекання на весну даремні –
О, де мій оберіг?!
Душа без сонця задубіла,
Над нею висне снігу брила
Й бурулька ніби ріг.
Та все ж вона колись скінчиться,
І вийде сонце, як жар-птиця,
І залунає сміх.
Повітря стане ніжним, теплим,
Душа відтане, що затерпла –
Я вийду на поріг.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392648
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 15.01.2013
автор: Мірошник Володимир