Стелила ніч пеленку на дорогу,
Мороз збирав всю воду від дощу.
Невдача хустку кутає убогу
На дівчину красиву,молоду.
Вона колись жила в староі тітки,
Приіхав з міста син,іі прогнав.
Вона хотіла спати біля хвіртки,
Де лиш мороз у щічку цілував.
А тітка стара і не розуміє,
Що син іі одежу всю надвір.
Вона буде щасливою,зуміє.
Ти тільки рідна дівчинко повір.
Молилася і мерзли іі ноги,
Замерзли руки,стомлена душа.
Ні,це не муки,Боже,це не муки,
Я зможу все,бо зовсім молода.
Селом колядували хлопці гарні,
Приіхав з міста лікар до батьків.
-Дивіться,хтось лежить,я у лікарню
Іі відвезу.
Бог так захотів.
Щоб дівчинку зустрів він на дорозі,
Тому і вигнав брат іі надвір.
Допомогти сирітці Бог у змозі,
Ти тільки в Бога і в удачу вір.
Приніс іі в будинок,закохався.
Така гарненька!Та таких нема.
Пішов шукати брат і сподівався,
Що не замерзла хоч серед села.
А то б сгорів від сорому.По всьому,
Як іі доля?Чи іще жива?
-Я не віддам тепер тебе нікому,
За мене вийдеш,будеш ти моя.
Стояла в церкві гарна наречена,
Стояла іі тітонька стара.
Дорога білим снігом застелена,
По ній весільна кочія ішла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392504
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.01.2013
автор: Відочка Вансель