Навіщо? Питання вічне.
Тож не прошу казати тебе.
Спитаю щось більш вже звичне:
Тобі не шкода себе?
Пам'ятаю, як сяяли очі,
І радості повне життя...
Скажи мені, якії ж дні, ночі
Довели до такого буття?
Який я момент пропустила?
Коли ти збивсь зі шляху?
І як би я не хотіла,
Відповіді не знайду.
І, знаєш, мабуть, не треба.
Не треба шукати нове.
Така вже у мене доля:
Кохати тільки тебе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392404
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.01.2013
автор: Jugo