Я намалюю тобі Утопію,
Де все так легко, де всі ми вільні.
Відкинь цей морфій, не треба опію,
Лише фантазія - все стабільно.
Поглянь сюди - ось тут Свобода,
Тут - Право Думки, як ти й хотів.
А тут - культура твого народу,
Що йшла із дзвоном шаблюк, мечів.
Тут Правда водить під руку Мудрість,
Тут вищий рівень організації.
В усіх ідеях тут однодумність.
Це те, що звемо "цивілізація".
Чому скривився? І чим здивований?
Обличчя тьмяні і потемнілі?
А, ти про них... Це колишні воїни,
Вся їх історія - шрам на тілі.
Їм дійсно важко - вони забуті,
А з ними бунти і боротьба.
Їм спокій лиш до грудей прикутий,
Іскра в очах уже нежива.
Тепер ти знаєш... Що, розчарований?
Була мета, ми до неї йшли...
Дійшли щасливими і здоровими,
А те, що прганули, не знайшли.
Ось вся утопія... Так буває:
Ми народились, щоб дертись вгору.
Наш реалізм. Постривай, благаю!
Ще потримаюсь за мрію хвору...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392379
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.01.2013
автор: Хвостатий Їжак