Так боляче було дивитися на вас,
На те, як міцно обіймав й закохано дивився.
Тоді востаннє згадала я про нас,
Про той вогонь, що поміж нами так іскрився.
Її ти цілував так ніжно і невинно
Й слова, як пісню, їй на вухо шепотів
Та поглядом знущався безупинно.
Все зрозуміла, не потребую твоїх слів,
Хоча душа так рвалася до тебе,
До тих хвилин, які ти дарував мені,
Та розум знав, що їй вже це не треба
І на питання: Чи кохаю? Я відповіла: «Вже ні!»
Й тепер дивилася на вас і було смішно,
До болю смішно від ваших почуттів
І зрозуміла я: ти не потрібен мені більше.
Лише одне прошу: «Йди геть із моїх снів!»
Й не заважай мені просто спокійно жити,
Бути щасливою й шукати знов кохання,
Щиро посміхатися і від дрібниць радіти
Й назавжди позабути: що таке страждання!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392254
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.01.2013
автор: Кучерява