Як лляні полОтна
старих сорочок
від доторків нАгого
мОго тіла
нАново народжують
свій запах,
виношуючи його,
як дитину
у лоні старовинної скрині.
І, як дитина,
потребує поживу -
з торкань, зітхань
і подихів,
погладжувань
дрібної вишивки
і чудування
з самого того запаху...
А за пазухою -
стомлені груди...
Стомлені від чекання.
Від чекання...
Тебе
й молока...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392198
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.01.2013
автор: LaLoba