Встати зранку, щоб слухати наївно тишу,
надіятися почути тебе, хоч хвилину,
але ти не знаходиш для мене часу.
Жорстокий милий кат карає байдужістю.
Він проткнув металевим прутом живе
і кинув залізяку поруч,
навіть не дивлячись на муки любої жертви.
Ми багато чого розуміємо у цьому абсурдному світі,
але кам'яне обличчя стає верховним суддею,
його холодна рука провокує напівепілептичні напади,
паніка і страх змішуються з гарячим морозом -
коктейль розбитої довіри - пий кохана!
Байдужість стала мірилом істини,
заповнила всі шпаринки безнадійно доброї свідомості.
Ти як фатальний маркіз де Сад упиваєшся стражданням,
але це не суть, я бачу більше...
Сьогодні у відкритих небес я попрошу лише одного -
ти знаєш чого,
я лише хочу щоб у тебе все було добре.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392057
Рубрика: Верлібр
дата надходження 13.01.2013
автор: Лілея Лозова