Лиш тиша і спокій в тамтешніх краях,
Лиш душі бігають там по гаях.
Живого і слабого там не знайдеш,
Жодної рослини на полях тих не зірвеш.
Нікого живого і жодних прикрас,
Надії вогонь давно там погас.
Примари сім'ями бродять усюди,
Просто не дітися їм нікуди.
Тут горять усі,що грішили,
Та давляться залізом, що світ брехнею крили.
У потойбічності інші картини,
Урівноважений навіть, витримати не знайде сили.
Всі падші та кинуті ходять кругами,
Вони тут на вічно, і спостерігають за нами.
Коли, що не ясно, то пекло пусте,
Крізь сухість вітрів палає усе.
В умерших тут менше можливості щось та й змінить,
Воліють вони вибратися, та ще трохи пожить.
Нам краще до них не йти,
Нащо до чистилища відкривати шляхи.
І спостерігати це краще здалека,
Інакше затягне й тебе туди чорний лелека.
Цей хмурий світ такий неосяжний,
Царство душ потривожить лиш відважний.
Могили туманом вкриті смолистим,
Майже кожна труна крики в собі ховає не чисті.
Сюди кажуть, кожен після життя попаде,
Слідами смерті через ці місця пройде...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391870
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.01.2013
автор: Irysh