У пошуках особистого Дао,
Крізь хащі спогадів і слів...
Так безнадійно і криваво,
А як інакше ти хотів?
Ти ж не зробив нічого ні для себе,
ані для тих,хто біля тебе...
Ти прив*язав себе до неба
Тобі нічого вже не треба!
Ти став ілюзією,сном,
старим,зіпсованим вином...
Ти став крихким,ламким мостом,
Який уже не здійснить переправи...
В любові,як і на війні,ніколи не буває правих!
І кожен ніжиться в тіні своєї слави,
Готуючи для іншого безодню із страждань,
Піідступну пастку марних сподівань,
Теплих обіймів і прощань!
Це все туман,це примхи долі і обман...
Химерне плетиво із болю і незажилих досі ран!
6 січня 2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391845
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 12.01.2013
автор: Той,що воює з вітряками