Босими ногами серед нечистот
Вулицями звалища-міста йшла
Найвродливіша зі всіх живих істот -
Брехня. Дарувала краплинки тепла
В убогих квартирах,
Де процвітають щурі.
В помийних трактирах
П’яна співала. А бахурі
Брали її за стегна, щоби
Повідала їм спосіб
Виправдати свої хвороби.
Проникали в її плоть.
Зціплюючи зуби,
Вона отримувала блаженну насолоду.
Стогнала! Кричала! Її губи
Потім були нагороджені сім’ям.
Її гладили між ногами,
Брали хтивими руками
За зад. Вона лише сміялася ледь помітно,
Трусила вим’ям.
І навіть благочестиві поліцаї
Клали її на стіл у хтивому бажанні.
І ніхто не зупинив цієї дикої оргії… В рай
Хотіли полетіти через сифілітичну неміч,
Що опісля дала про себе знати в лікарні.
І кожен знав секрет від цієї дівчини,
Кожен жив у своєму світі щасливо і довго,
І в тому трактирі кожного дня суть дичини
Розносила сифіліс без жодної тривоги.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391563
Рубрика: Верлібр
дата надходження 11.01.2013
автор: Коваль Богдан