Із Півночі на потязі тягнусь
Я Богові давно вже не молюсь
І втративши надію на майбутнє
Подорожувати діло незабутнє
Щоб підігріти в жилах кров
Потрібно знати безліч мов
Від жестів мови не сховатись
З нею по життю нам гратись
Та й мова почуттів співає
І пристрасть проганяє
Неначе кажуть струм
Чи звуки мідних струн
В мегаполіс нам час повертатись
На метро щодня кататись
Із Заходу на потязі тягнусь
До когось я під ковдрою тулюсь
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391407
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.01.2013
автор: Нана Заєць