безвічне

розсічення  платівкового  сонця
споглядального  неборізами
не  завжди  допливає  берега
скель
що  у  шурхоті  слів  втопились
сприймальне  затемнення
скла
що  над  головами  жерців
сірими  крильми
билось
ножовими  пораненнями
гоїлося  на
хребті
безпросторового  царства
сп'янілих  муз
заливаючи  стіни
ладом  первісного  звичаю
величало  свою  Ладу
і  її  руки
будучи  під
прицілом
тіні
безвічної

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391359
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.01.2013
автор: Нова Планета