Не вчути? Та як не вчути!
Стогласо у даль зовеш...
І рву одчайнушно пута
(Хіба ж бо в умі збагнути
Прадикий цей "марракеш"?)
І пальці вже в русі вільнім -
Торкаючи небеса...
Свавільна - сторчма! Свавільна,
Сарна прудкодуха, стрільна,
Коли звідусіль - яса.
Сім нот - ба, занадто мало,
На силу - у вимір трьох.
До лету, думки́-лекала,
Між зойки, слова, кресала -
У поміч зоря-посо́х.
І в далі - туди, де чути
Гучніше празов, гучніш...
Надіями вись напнута -
Душею хоча б збагнути
Ту мить, коли сходить вірш...
(10.01.13)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391242
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.01.2013
автор: Леся Геник