Я розповім про свої мрії,
Чого я хочу досягти,
Які думки у серці грію,
Якої прагну я мети.
У сні думки мої малюють,
Картину милого села,
Гадаю небеса почують,
Мрію, яка іще жива.
Стоїть дубовий ліс великий,
По ліву сторону села,
Старезний ліс, прадавній, дикий,
До нього хата приросла.
Сучасним шифером накрита,
Поштукатурена, жива,
Я не сказав би що велика,
Бо поверхів лиш тільки два.
Квітник великий перед входом,
Праворуч яблуневий сад,
І по паркану на свободу,
Втікає синій виноград.
В саду ховаються барвисті,
Колоди, вулики, пеньки,
Затінені зеленим листям,
Відкриті широко льотки.
Бджола працює невгамовно ,
Несе обніжку та нектар,
Старанно стільники наповнить,
І зробить мед – солодкий дар.
За садом два широких лани,
На них картопля,огірки,
Буряк, цибуля, і мов панни,
Квасолі тягнуться рядки.
Лани спускаються до річки,
У цих ланів, межа жива,
Аґрус,смородина, порічки.
А перед річкою, верба.
А за хатиною пасеться,
Корова, ну а може три,
Такі думки малює серце,
Мандруючи в інші світи.
Я знаю, в дійсності це буде,
Бо все чіткіше бачу я,
Приховане, природнє чудо,
Яким порадує земля..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391234
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 10.01.2013
автор: Федик Юрій Михайлович