Вона йшла полем, розпустивши коси,
Збираючи волошки у житах.
В її очах уже щеміла осінь,
Та літо ще буяло на устах.
Вона ішла... Її жіноча доля
Пливла в комбайні посеред степів.
Її коханий-наречений поля
Збира старанно золото хлібів.
Вона вдивлялась в сонячне колосся,
Неначе в стародавні письмена,
Немов в пророцтво, що уже збулося,
Де записали їхні імена.
Її молитви небеса почули,
А доля надала їй два крила...
Вона в віночок заплела минуле
І залишила біля джерела...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391081
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.01.2013
автор: Любов Ігнатова