Ой колядували й в сорок шостім році,
Були тоді люди й голодні, і босі.
Влада московськая чинила розправу,
Чомусь не любила нашую державу.
Маленька дитинка про батька питає,
А батько святвечір в Сибірі стрічає.
Образик з Ісусом мама показала,
Де Матінка Божа дитя вповивала.
В пеленки бідненькі вповива дитинку.
-Я б матінці Божій віддала хустинку,
Ту,що на хлібину обміняв мій татко,
Я би загорнула у неї дитятко.
За це Матір Божа таткові поможе,
Чуєш дорогий мій і святий мій Боже?
Та й не розуміє маленька дитина,
Татуся забрали.У чому причина?
Вона так тримала пана за кожуха,
А він промовляє:
-Маленькая с..а!
Дівчинка маленька одне зрозула:
Пояснювать слово мама не хотіла.
Ще й не мають права образок виймати,
Де дитятко буде мама пеленати.
Сльозами помились мама і дитина,
Дівчинка питає:
-У чомусь я винна?
-Та ти в Україні доню народилась,
Де московська влада у ній оселилась.
Але вірю доню-будем краще жити,
Нам колись дозволять хрестики носити.
А тепер сховаймо хрестик,що на шиї,
Бога прослявляймо в цій святій хвилині.
Чому Україну нашу не любили,
Ну що мої предки усім Вам зробили?
Сльозами омились в сумний святий вечір,
Та й хрест святий взяли люди всі на плечі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390874
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.01.2013
автор: Відочка Вансель