А я вже стомилася бігти-втікати,
І стосами на полицях складати
Сльози, печалі і втрати,
Дивитись на тебе крізь грати
І почуття свої - анти-
-кварі-
-ати
Намарно тобі дарувати.
Так хочу їх просто зібгати
Й на високе горище запхати,
Бо я вже стомилась чекати,
І звичкою стало скучати.
У вуха напхати би вати,
Змусити голос мовчати,
Нічого б не відчувати,
Тебе забути, не пам'ятати,
Проклятих рядків тобі не писати.
Якби ти міг мене просто забрати,
Нікому ніколи не віддавати,
Я змогла би тобі показати,
Що словами не передати:
Як ото падати, але взлітати…
Стомилась я в здогадках вічно конати
Чому ти не можеш мене покохати.
Можливо, не треба себе мордувати,
А просто, нарешті, тебе обійняти?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390784
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.01.2013
автор: Настя Мозгова