Київ засипав білий сніг…
Так щиро й щедро-невблаганно!
Зима – найбільша із утіх –
Критикувати її марно.
Все потопає у снігу…
Крони дерев лоскочуть хмари…
Бентежно мрію дорогу
Теплом сердець леліють пари…
Природи світ чарує зір.
Хіба прикраса ця не диво?
Казковим став твій звичний двір
Поглянь, як в нім тепер красиво.
А розкіш білого живе
Із сонцем, з вітром і морозом…
Розбудить в людях щось нове –
Радісний спів, вірші і прозу.
Рушає час за небокрай –
Піде дорогою своєю.
Прекрасну мить, запам’ятай!
Й насолодися, друже, нею!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390725
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.01.2013
автор: Ольга Крамаренко