Моя душа заплаче разом з небом
Під дзвони журавлиного ключа.
Моя самотність- часточка від тебе,
Моє життя згорає,як свіча...
Моя душа заплаче зорепадом,
Бо сльози закінчилися давно.
Журба крокує яблуневим садом
І п'є розлуки молоде вино.
Душа заплаче... Я ж, вдягнувши маску,
Всміхаюсь знову друзям і близьким.
І про життя нафантазую казку,
Щоб болем не ділитися ні з ким...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390710
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.01.2013
автор: Любов Ігнатова