твірна основа
без закінчення.
зламана
конструкція.
на бруківці
недопалок.
байдужості
стихійна
безодня
спорхнула
з плечей,
штовхнула
чек.
до сплати:
500 ночей.
не лягай.
ти,
закохана у
неформатне
світобачення,
бачиш
морок?
не вмикай
світла.
спалах
сірника.
біля очей
сіро-зелених.
ріже
ярлики,
чіпляє собі
на шию
кохає
все,
все
ненавидить.
дихає йому
у спину,
чує зрадницькі
писки
свого его.
сама собі
інкубатор,
сама собі
навіжена.
тупа
одноклітинна
евглена,
клята зелена.
пиши її
у бактерії,
у археї пиши,
в еукаріоти
її,
до всіх
ненависницьких
доменів,
а потім
дозволь
задихнутися
власною
ковдрою
ревнощів,
бо я тупа.
людина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390627
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.01.2013
автор: скло вітрин